ВОЛІВАХА СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ (18.02.1974 – 14.04.2024)
ВОЛІВАХА СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
(18.02.1974 – 14.04.2024)
рядовий, старший стрілець - оператор механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону, 1-ша окрема важка механізована Сіверська бригада (1 ОВМБр)
Воліваха Сергій народився 18 лютого 1974 року в селі Волянщина (на той час — Володарськ-Волинського району) в родині Катерини Іванівни та Василя Петровича Волівах. Батьки з дитинства прищепили йому любов до людей, праці та відповідальність за свої вчинки.
У 1989 році Сергій закінчив Рижанську загальноосвітню школу та вступив до Червоноармійського професійно-технічного училища. Після завершення навчання у 1992 році був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил України. Після звільнення у 1994 році повернувся до рідного села та розпочав трудову діяльність у КСП «Дружба».
4 листопада 1994 року одружився з коханою Ольгою Токовою. У подружжя народилося двоє дітей — син Дмитро та донька Тетяна. Сергій Васильович працював на каменедобувних підприємствах, був працьовитим, відповідальним і надійним.
У 2014 - 2015 роках Сергій Воліваха захищав територіальну цілісність та незалежность України, брав участь в антитерористичній операції. Після демобілізації продовжив трудову діяльність на Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті.
15 травня 2022 року Сергій Васильович був призваний на військову службу Другим відділом Житомирського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Проходив службу у військовій частині А1815 на посаді старшого стрільця - оператора механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону, у військовому званні рядового.
14 квітня 2024 року поблизу населеного пункту Старомайорське Волноваського району Донецької області Сергій Васильович, вірний Військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконав свій військовий обов’язок і загинув під час виконання бойового завдання, віддавши життя за свободу, незалежність та територіальну цілісність України.
Поховали Героя з військовими та громадянськими почестями на цвинтарі у с. Рижани.
У Сергія Васильовича залишилися матір - Катерина Іванівна, дружина - Ольга Олександрівна, діти - Дмитро і Тетяна та сім онуків.
Герої не вмирають! Вони житимуть у наших серцях!
