ЧЕРНИШ ВІКТОР АНАТОЛІЙОВИЧ (23.11.1986 – 26.12.2024)
ЧЕРНИШ ВІКТОР АНАТОЛІЙОВИЧ
(23.11.1986 – 26.12.2024)
молодший сержант, водій 1 мінометного відділення 22 окремий батальйон безпілотних систем «Кратос»
Народився Віктор 23 листопада 1986 року в с. Давидівка у багатодітній родині. Був первістком у своїх батьків: Черниша Анатолія Володимировича та Валентини Іванівни. Хлопчик був прикладом для своїх братів Володимира та Олександра.
У 1993 році пішов до першого класу Давидівської неповної школи та у 2002 році успішної її закінчив. З 2002 по 2005 рік навчався у Грушківській середній школі. По закінченню школи за направленням з військкомату навчався у Житомирському ДОСАФі, де отримав спеціальність водія.
З 2005 по 2006 роки працював у рідному селі у П(сп)ОСП ім Тараса Шевченка.
У 2006 році Віктор Анатолійович був призваний на строкову військову службу до лав Збройних сил України. У 2007 році підписав контракт на 3 роки. Проходив службу у 30 бригаді м. Звягель.
27 жовтня 2007 року Віктор одружився з коханою Світланою. Подружжя прожило у парі 17 років.
По закінченню контракту із 2011 по 2022 рік Віктор Анатолійович працював у Володарськ-Волинському лісгоспі АПК – трактористом.
У травні 2022 року був призваний до лав ЗСУ військова частина 4349, 22 батальйон спеціального призначення водій 1 мінометного відділення.
Віктор розпочав бойовий шлях на Чернігівщині. Брав участь у боях на Харківщині, Донеччині під Бахмутом. Нелегкий бойовий шлях пройшов молодший сержант Черниш Віктор Анатолійович.
26 грудня 2024 року під час виконання бойових завдань біля населеного пункту Олешня Курської області російської федерації, відданий військовій присязі на вірність українському народу мужньо виконавши військовий обов’язок, в боях за Україну, її свободу і незалежність. Черниш Віктор Анатолійович загинув смертю хоробрих.
Він був люблячим чоловіком, батьком, сином та братом. Всі, хто його знав, пам'ятають його як працьовиту, добру, товариську та щиру людину, яка завжди була готова прийти на допомогу.
Поховали Героя з усіма військовими та громадянським почестями на цвинтарі рідного с. Давидівка.
Герої не вмирають! Вони житимуть у наших серцях!
