Він жив для України — і віддав за неї життя
Сьогодні, 14 квітня, провели в останню путь Героя - Зубрицького Юрія Миколайовича. Біля пам’ятного знака у селі Топорище зібралися рідні, друзі, односельчани та керівництво громади – селищний голова Володимир Столярчук і секретар ради – Лариса Головач, щоб віддати шану мужньому воїну, який до останнього подиху залишався вірним присязі та Батьківщині.
«Позивний «ЗУБР», як кликали його побратими, а для всіх він Юрій Миколайович Зубрицький, який народився 6 травня 1992 року в м. Житомир, - розпочала свій виступ Наталія Гузь, староста Топорищенського старостинського округу. - Згодом родина переїхала в с. Комарівка. В 1999 році пішов до 1 класу Топорищенської школи. Професію будівельника здобув у Житомирському ПТУ №5. По закінченню навчання працював у ТОВ «Юніком» (селище Нова Борова).
У 2017 році був призваний до лав ЗСУ, службу проходив у навчальному центрі «Десна». Після демобілізації працював на пилорамі в с. Пекарщина, Черняхівського району. У 2018 році Юрій створив сім’ю.
Був добрим, активним, милосердним, комунікабельним, веселим, готовим прийти на допомогу. Мав дуже багато друзів. Господар вдома та помічник іншим – сусідам, рідним, знайомим, колегам. А ще, він був хорошим сім’янином, справжнім чоловіком, надійною підтримкою і опорою для своїх найрідніших – дружині Анастасії, синам Євгенію і Назару, мамі Олені, тату Миколі, брату Андрію.
Він оточив своїм теплом і підтримкою важливих йому людей, мріяв про щасливе життя, але все перекреслило повномасштабне вторгнення російських окупантів на територію незалежної України.
25 лютого 2022 року Зубрицький Юрій став до лав ЗСУ. Спочатку проходив службу в ТРО у Хорошеві. Пізніше захищав Житомирщину, Чернігівщину, Сумщину Черкащину, Запоріжжя, Дніпропетровщину. Був на посаді командира взводу. За цей час - сержант ЗСУ Юрій Зубрицький пройшов багато тяжких випробувань на найважчих напрямках фронту. Свій останній бій за свободу і незалежність України мужній захисник прийняв 8 квітня 2025 року біля населеного пункту Січневе Синельниківського району Дніпропетровської області. Воїн до останнього подиху залишився вірним українському народові.
Сьогодні ми прощаємося з Героєм, він назавжди залишиться у наших серцях як відданий захисник і чудова людина, яка приносила радість та усмішки навколо», - зазначила Наталія Гузь.
Спогадами про учня та однокласника поділилися: класний керівник Любов Яхимович та Альона Адамович.
Хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять Героїв Топорищенського старостинського округу: Адамовича Сергія, Капустинського Віталія, Фіщука Олександра, Теслова Сергія, Макарова Миколи, Висоцького Мирослава, Столяра Ігоря, Кравченка Вадима, Беляка Володимира, Польнау Руслана, Зубрицького Олександра та Зубрицького Юрія.
Заупокійну службу звершили у Храмі с. Комарівка.
Поховали Героя з військовими та громадянськими почестями на місцевому цвинтарі.
Герої не вмирають! Вони житимуть у наших серцях!
