Безбар’єрність: Як взаємодіяти з батьками, що виховують дітей з інвалідністю
Втрутитися з непроханими порадами та зауваженнями щодо галасу або надмірної активності в громадському місці – чи не найгірше, що можна зробити у взаємодії з будь-якими мамами й татами. А тим паче коли йдеться про батьків дітей з інвалідністю: ви не можете знати напевно, проявом чого є така поведінка.
Як коректно спілкуватися з різними людьми, зокрема з батьками (https://bf.in.ua/.../batky-shcho-vykhovuiut-ditej-z.../), які виховують дітей з інвалідністю, розповідає оновлений розділ (https://bf.in.ua/ethics/) «Довідника безбар’єрності».
Тож найперше фахівці радять ніколи не ставити під сумнів дії батьків, які зі своєю дитиною 24/7.
Але й бажання підтримати треба висловлювати дуже обережно. Рекомендують не драматизувати ситуацію, не жаліти родину та не розглядати з надмірною цікавістю. І звичайно, не вживати висловів на зразок: «Яка ж це кара небесна!», «Хрест на все життя», «Ви мало робите для дитини».
Інвалідність дитини – це складно, так. Однак це стан, у якому вона живе, і любити та піклуватися про дитину природно для батьків. Водночас чи не найважче – боротись із соціальними бар’єрами та стигмою.
Тому так важливо не сторонитися дітей, якщо вони не схожі на ваших. Краще спитати в батьків, як можна взаємодіяти, щоб усім було комфортно, а потім пояснити це своїй дитині. Наприклад: «Твій новий знайомий погано чує, і дуже важливо не пошкодити його слуховий апарат. Хочеш покликати – обережно торкнися плеча».
Пропонувати допомогу варто лише тоді, коли ви справді можете її надати. І знову не соромимося питати: що саме потрібно? Можливо, зменшити гучність музики або приглушити світло в закладі? І діємо відповідно до запиту.
Більше про толерантне спілкування читайте в «Довіднику безбар’єрності» (https://bf.in.ua/) – посібнику із сучасної етики взаємодії.
