ЗДАНІВСЬКИЙ ІВАН ЛЕОНІДОВИЧ (21.05.1998 – 09.05.2024)
ЗДАНІВСЬКИЙ ІВАН ЛЕОНІДОВИЧ
позивний «Зданя», солдат, служив на посаді стрільця третього відділення третього взводу п’ятої роти ІІ батальйону 1-шої Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «Буревій» з’єднання Національної гвардії України
(21.05.1998 – 09.05.2024)
Народився Іван Зданівський у селі Теренці 21 травня 1998 року в багатодітній родині (був найменшою, п’ятою дитиною, мав двох братів і дві сестри). З раннього дитинства був гарним помічником по господарству. Пас худобу, косив для домашніх тварин траву, заготовляв сіно, виконував інші роботи, бо треба було допомагати мамі Лідії Йосипівні. Від ранку до вечора у нього було чим зайнятися. Навчався Іван у Дашинській 9-річній школі. Повну загальну середню освіту здобув у Хорошівській гімназії. Після школи закінчив Головинське вище професійне училище. Здобув спеціальність токаря-газозварювальника. Потім працював бурильником на підприємстві МПП «Ілона» в селі Рудня Шляхова. Їздив на заробітки за кордон.
У 2020 році був призваний на строкову службу, яку проходив у Нацгвардії України в Житомирі. Демобілізувався 20 грудня 2021 року. Лише понад місяць після строкової служби Іван побув удома. І коли розпочалась повномасштабна війна, він уже 25 лютого добровільно пішов у ту ж частину Національної Гвардії України, де служив строкову.
Воював із ворогом на Донеччині у селі Білогорівка. Згодом перевівся у бригаду НГУ «Буревій», у складі якої був направлений минулого року на оборону селища Стельмахівка на Луганщині. Спочатку у нього був позивний «Зданя», а пізніше побратими називали його «Мамут».
У травні 2023 року Іван одружився з коханою дівчиною Оксаною з селища Попільня. Познайомилися вони на весіллі у друзів, де були старшими свідками. Як кожен молодий чоловік, Іван мріяв мати власне житло, дітей, хотів жити з сім’єю в Попільні, йому тут подобалося. Планував навіть, коли матимуть власний будинок, тримати хоч невеличке господарство. Та усі ці мрії і плани обірвала війна. Воїн Зданівський Іван загинув внаслідок мінометного обстрілу противника в районі 
Стельмахівки.
Поховали Воїна-Захисника з усіма громадянськими та військовими почестями на кладовищі у с. Теренці.
Наказом №652 від 21.03.2024 року Зданівський Іван нагороджений медаллю «За оборону рідної держави».
Герої не вмирають! Вони житимуть у наших серцях!
