ДАВИДОК ЛЕОНІД ІВАНОВИЧ (19.10.1968 – 16.11.2023)
ДАВИДОК ЛЕОНІД ІВАНОВИЧ
головний сержант,
1-а окрема бригада спеціального призначення імені Івана Богуна
(19.10.1968 – 16.11.2023)
Народився Леонід Давидок 19 жовтня 1968 року в с. Горда Приаргунського району Читинської області. Коли йому виповнилося 4 роки, батьки з двома синами переїхали на свою батьківщину. Купили в Красногірці будинок і там проживали.
У 1975 році пішов до Червоногранітнянської восьмирічної школи. Після закінчення навчального закладу 1984 року вступив до Житомирського агротехнічного технікуму за спеціальністю «механізація сільського господарства». Після технікуму, в 1988 році, Леонід пішов по призову на строкову армійську службу.
Відслуживши 2 роки, повернувся у рідне село, де одразу пішов працювати в поромівський колгосп, а згодом був бригадиром у Красногірці. Трудився упродовж життя на різних роботах, але найдовше – в Тепловодоканалі у тодішньому селищі Володарськ-Волинську, а потім довгий час на Червоногранітнянському кар’єрі.
Був одружений, разом із дружиною Анжелою виховували п’ятеро дітей.
23 квітня 2015 року був мобілізований, і до 19 квітня 2016 року Леонід Давидок перебував у АТО в зоні бойових дій у Луганській та Донецькій областях.
Був у АТО/ООС ще й у 20018-2020-х роках.
Після повернення із зони АТО проживав разом із сім’єю в селі Калинівка, продовжував працювати на каменедобувному підприємстві у Червоногранітному.
З 12 березня 2022 року Леонід був мобілізований до лав ЗСУ, мав звання головного сержанта. Він був мужнім, сміливим, боровся за цілісність та незалежність України.
16 листопада 2023 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області, Леонід загинув. Певний час Леонід вважався зниклим безвісти, тому що побратимам не вдавалося віднайти його тіло. Рідні до останнього сподівалися, що він живий. Оголошували пошук у соціальних мережах. Проте 25 листопада пошуково-оперативна група медиків знайшла тіло загиблого захисника.
Поховали Героя-земляка з усіма громадянськими та військовими почестями на місцевому кладовищі у с. Калинівка.
Герої не вмирають! Вони житимуть у наших серцях!
