ТИЧИНА СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ (13.06.1988 – 17.05.2022)
ТИЧИНА СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
артилерист, старший сержант, командир гаубиці,
заступник командира взводу 66-ї окрема механізованої бригади
Сухопутних військ України
(13.06.1988 – 17.05.2022)
Народився Сергій Тичина 13 червня 1988 року в селищі Червоногранітне тоді ще Володарськ-Волинського району. Перші два класи навчався у Червоногранітнянській школі. Коли родина переїхала на постійне проживання в село Рижани - продовжив навчання в Рижанській школі. Навчався відмінно, одержував похвальні листи. Брав участь у спортивних змаганнях, був гарним футболістом. Після школи Сергій вступив до Житомирського агроекологічного університету, але не закінчив його – пішов за власним бажанням служити до Збройних сил України. Служба його проходила в Київській області в селищі Дівички в навчальній частині. Після закінчення навчання його залишили при частині навчати нових призовників. За зразкову військову службу та високі особисті показники у фізичній підготовці нагороджували грамотами.
У квітні 2008 року після закінчення строкової служби був звільнений у запас у званні старший сержант. Працював. Одружився, невдовзі у подружжя народилася донечка.
20 квітня 2022 року був мобілізований до 169-го навчального центру сухопутних військ ЗСУ імені князя Ярослава Мудрого, що розташований у м. Чернігів. Був артилеристом, старшим сержантом, командиром гаубиці, заступником командира взводу.
Був хоробрим та мужнім, надійним командиром, воїном та побратимом, ідеальним сином та люблячим чоловіком та батьком, гідною людиною нашої країни та справжнім патріотом України.
17 травня, після масованого ворожого ракетного обстрілу частини, Сергій перестав виходити на зв’язок. Із того часу його вважали безвісти зниклим.
24 листопада 2022 року поховали захисника з військовими почестями на цвинтарі у рідних Рижанах.
Нагороджений посмертно нагрудним знаком «66-та окрема механізована бригада».
За особисту мужність і відвагу, самовіддані дії, виявлені у захисті державних інтересів України нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно).
Герої не вмирають! Вони житимуть у наших серцях!
