КОС ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ (15.04.1997 – 25.03. 2022)
КОС ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
старший солдат, на посаді номера обслуги самохідного артилерійського взводу самохідного артилерійського батальйону бригадної артилерійської групи, 95-та десантно-штурмова бригада
(15.04.1997 – 25.03. 2022)
Народився Олександр Кос 15 квітня 1997 року в Новій Боровій. Доля склалася так, що він залишився сиротою у 8 років. З того часу проживав у Рижанах, у родині Світлани Петрівни та Андрія Володимировича Сидоренків. Навчався у Рижанській школі, згодом вступив до Житомирського автомобільно-дорожнього коледжу. У 2016 році отримав диплом за напрямом «Будівництво, експлуатація і ремонт автомобільних доріг та аеродромів», здобув кваліфікацію будівельника.
Після коледжу Олександр працював на різних роботах, переважно за кордоном. Був у Польщі, Чехії. Данії.
Хлопець не служив у армії за призовом. Але у серпні 2021 року вирішив підписати контракт і почав службу в Збройних силах України в 95-й бригаді. Спочатку було навчання військової справи в Житомирі, а з жовтня – безпосередня служба на Донеччині в Операції об’єднаних сил (ООС). Під час військової служби Олександр знайшов своє кохання – військовослужбовицю Вероніку, з якою разом служили.
Після повномасштабного вторгнення російських військ в Україну підрозділ, де служив Олександр Кос, вів бої з ворогом на Харківщині, недалеко від Ізюма, в районі населеного пункту Кам’янка. Загинув 25 березня 2022 року. Був старшим солдатом на посаді номера обслуги самохідного артилерійського взводу самохідного артилерійського батальйону бригадної артилерійської групи.
28 березня рідні отримали сповіщення про загибель Олександра.
Певний період часу не було відомо, де тіло воїна. Родичі подавали заяви у відповідні інстанції про розшуки його як зниклого безвісти. Проте аж у жовтні 2022 року, коли були звільнені ці райони Харківщини, в одному із поховань знайшли тіло Олександра. При ньому було посвідчення водія і телефон.
30 березня 2023 року поховали Героя з усіма військовими та громадянськими почестями у селі Рижани.
За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Герої не вмирають! Вони житимуть у наших серцях!
