ПОРОЗІНСЬКИЙ СЕРГІЙ ВІКТОРОВИЧ (06.09.1985 – 10.02.2015)
ПОРОЗІНСЬКИЙ СЕРГІЙ ВІКТОРОВИЧ
«кіборг», старшина, 1-ша рота, 95-та окрема десантно-штурмова бригада
(06.09.1985 – 10.02.2015)
Народився Сергій Порозінський Сергій 6 вересня 1985 року в смт Бєсєда Волосовського району Ленінградської області, Росія.
Сім'я Сергія Порозінського переїхала в Україну за місцем призначення проходження служби в Житомирську область (с. Небіж). Після закінчення школи вступив на навчання до Житомирського політехнічного університету за спеціальністю «Гірнича справа».
Сергій був рішучим, наполегливим, упевненим, сміливим. Вихований у сім'ї військового, хлопець відчув потребу продовжити справу батька - служити Батьківщині. У 2007 році розпочав військову службу за контрактом: спочатку ДПСУ в/ч 1495, з 2011 року - на кордоні у Північно-Територіальному управлінні прикордонної служби. Сергій брав активну участь у спортивних змаганнях між військовими частинами з силових видів спорту і завжди посідав призові місця.
Через два роки Сергій уклав контракт про проходження служби в 95-й окремій аеромобільній бригаді Високомобільних десантних військ Збройних сил України. Саме в її складі Сергій став на захист суверенітету і цілісності держави на сході країни. Рідним запам'яталися його слова: «Хто, як не ми, захистимо нашу землю?».
Загинув Сергій Порозінський 10 лютого 2015 року в районі с. Спартак Ясинуватського району Донецької області під час танкового обстрілу.
На будівлі Хорошівського ліцею №1, де навчався Сергій, відкрили меморіальну дошку.
Іменем Сергія Порозінського названо центральну площу села Небіж. Також меморіальну дошку встановлено на будівлі сільської школи.
За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно), медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно).
Мужність і героїзм Сергія Порозінського відмічено Відзнакою Міністерства оборони України.
Герої не вмирають! Вони житимуть у наших серцях!
