У Хорошівському ліцеї №1 відкрили меморіальні дошки Героям, які навчалися у закладі
Сьогодні, 5 червня, на стіні Хорошівського ліцую №1 відкрили пам’ятні дошки випускникам: Денисенку Василю, Панченку Сергію, Денисову Андрію та Зданівському Івану, які загинули на війні, захищаючи територіальну цілісність і незалежність України.
На заході були присутні дружини та рідні полеглих героїв: Світлана Петренко, Людмила Панченко, Тетяна Панченко, Лідія Зданівська, Оксана Зданівська, Юрій Денисов, керівництво Хорошівської громади, учні та педагоги закладу освіти, очільниця Хорошівського відділення громадського об’єднання «Об’єднання матерів і дружин захисників України» у Житомирській області Світлана Порозінська, військовослужбовці 2-го відділу Житомирського РТЦК та СП, активна громадськість селища.
Відкрили меморіальні дошки полеглим випускникам ліцею військові: сержант Констянтин Оксьоненко Васильовичу та солдат Володимир Лісовий.
«Ми повинні пам’ятати наших Героїв, адже вони віддали життя за нас, за нашу незалежність. Це наш священний обов’язок. Поки буде жити пам’ять про них доти Герої не вмирають. Шановні рідні, хочу висловити свої співчуття, подякувати вам за ваших хлопців – вони справжні Герої! Віримо в Перемогу! Допомагаємо ЗСУ та наближаємо перемогу», - зазначив у своєму виступі Хорошівський селищний голова Володимир Столярчук.
Із словом до присутніх звернулася директорка ліцею Олена Гамська. Зокрема, вона звернулася до батьків полеглих захисників та висловила вдячність за те, що виховали справжніх патріотів, чиї вчинки стали прикладом для усіх. Наголосила, що меморіальні дошки стануть нагадуванням учням, що свобода і мир здобуваються великою ціною, а приклад героїв надихає на великі справи, на відданість країні та її народу.
Слово від рідних Героїв мовила родина Зданівських Олександр та Юлія. Вони подякували ліцеїстам за постійну підтримку наших захисників. А ще звернули увагу на те, щоб діти вчили мову, історію, культуру та пам’ятали якою ціною дається перемога України. Від усіх родин Героїв подякували директорці закладу Олені Гамській та педагогічним працівникам за забір коштів на меморіальні дошки.
Вшанували пам'ять загиблих захисників України хвилиною мовчання.
Затим учні поклали квіти до пам’ятних дошок.
Довідково: Денисенко Василь Володимирович ‒ сержант, учасник АТО, командир бойової машини 3-го батальйону 30-ї аеромобільної бригади. Народився у Хорошеві, колишньому Володарськ-Волинському, 16 травня 1985 року. Коли Василю було півтора року, його батько загинув під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У 1992 року Василь стає учнем Володарськ-Волинської школи №2, де проявив свій інтерес до математики та образотворчого мистецтва. Закінчивши 11 класів у 2003 році, Василь Денисенко вступив до Житомирського агротехнічного коледжу.
У 2016 році добровільно приєднався до Збройних Сил України. Спочатку Василь був призначений до Новоград-Волинської частини, 30-ої аеромобільної бригади, де він отримав необхідну підготовку та навички для служби на передовій. Пізніше його перевели на Яворівський полігон.
Із 1 січня 2016 року Василь Денисенко був командиром бойової машини «Град». Отримав тяжке поранення та дві контузії. Помер 18 листопада 2020 року у Вінницькому шпиталі. 2020 року мати Героя, Петренко Світлана Василівна, нагороджена Орденом матері «За бойові заслуги сина в зоні АТО».
Панченко Сергій Анатолійович ‒ учасник АТО, старший сержант, командир механізованого відділення тридцятої окремої механізованої бригади.
Панченко Сергій народився 22 вересня 1974 року у нашому селищі.
Сергій Анатолійович здобув середню технічну освіту – закінчив Житомирський будівельний технікум за спеціальністю технолога-будівельника. Проходив службу за призовом у Збройних силах України з 1993 по 1994 роки. 17 березня 1995 року розпочав службу у Володарськ-Волинському районному відділі міліції. Спочатку був на посаді помічника слідчого, а потім слідчого. Вийшов на пенсію із органів внутрішніх справ старшим слідчим у званні майора міліції.
У 2014 році, коли розпочалася війна на Донбасі, Сергій Панченко пішов добровольцем, хоча на той час мав трьох неповнолітніх дітей. Брав участь в АТО під містом Щастя на Луганщині. Отримав поранення. Мав посвідчення учасника бойових дій. Співробітники, з якими Сергій Анатолійович служив у міліції, характеризують його і як кваліфікованого фахівця, і як надійного товариша по службі, і як порядну людину.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну її дідусь, Сергій Анатолійович Панченко, прийшов до місцевого Територіального центру комплектування та став до лав місцевої роти охорони. У лютому 2023 року він був направлений до військової частини Збройних сил України, де і проходив службу у званні старшого сержанта на посаді командира бойової машини – командира механізованого відділення механізованого батальйону.
Загинув боєць-захисник Сергій Панченко 20 березня біля села Міньківки на Донеччині від ворожого артилерійського обстрілу під час виконання бойового завдання. Панченко Сергій Анатолійович загинув за Україну.
Денисов Андрій Анатолійович - лейтенант, командир штурмового взводу 5-ої Окремої штурмової бригади. Загинув на Донеччині.
Народився Андрій Денисов 24 червня 1983 року у Володарськ-Волинську (нині Хорошів) Житомирської області. Закінчив авторську загальноосвітню школу №2 зі срібною медаллю. Закінчив Національний аграрний університет за напрямом «водні біоресурси». За гарні успіхи його відібрали для навчання в Німеччині на 4 роки.
З 2012 по 2015 роки Андрій був державним службовцем: працював головним спеціалістом відділу організації виробництва та маркетингу продукції рослинництва у департаменті агропромислового розвитку Житомирської облдержадміністрації. Пізніше він заочно здобув диплом магістра в Житомирському державному університеті ім. Івана Франка на факультеті історії. Навчання поєднував із доглядом за хворою матір’ю. Паралельно з навчанням Андрій Денисов працював у Дашинській, а потім у Грушківській школі на посаді вчителя образотворчого мистецтва, економіки, історії. Дуже любив спорт. Був футболістом – кращим захисником.
На жаль, власну сім’ю створити йому так і не вдалося. Не встиг. Завадила війна.
Андрій завжди був принциповим, відповідальним офіцером та товаришем. На війні прослужив понад рік. Був командиром штурмового взводу 5-ої Окремої штурмової бригади.
Завжди життєрадісний та сповнений оптимізму. Понад усе ставив Батьківщину, честь, відвагу.
21 квітня 2023 року лейтенант ЗСУ Андрій Денисов, внаслідок вибухових дій, від отриманого поранення, несумісного з життям, загинув в районі населеного пункту Костянтинівка Донецької області.
Поховали захисника з військовими та громадянськими почестями в селі Грушки.
Зданівський Іван Леонідович ‒ солдат, стрілець, 3 відділення, 3 взводу, 5 роти, Другого батьльйону, військовослужбовець Національної гвардії України.
Народився Іван Зданівський 21 травня 1998 року в селі Теренці. У 2016 році закінчив Хорошівський ліцей № 1. Вступив до Головинського вищого професійного училища нерудних технологій, яке закінчив у 2018 році та здобув професію токаря-газозварника.
На строкову службу призваний у 2020 році, яку проходив у місті Житомирі у Національної гвардії України. Звільнився у грудні 2021 року. 25 лютого 2022 року Іван пішов добровольцем захищати незалежність та територіальну цілісність України. Воював на Донеччині у селі Білогорівка. Згодом був переведений у Київську військову частину НГУ-3047.
Далі разом з побратимами Іван Зданівський тримав оборону на північно-східній околиці села Стельмахівки Сватівського району Луганської області. Наказом № 652 від 21.03.2024 року нагороджений медаллю «За оборону рідної держави». На позиції відділення «Зубр» загинув 9 травня 2024 року унаслідок мінометного обстрілу.
Івану Зданівському назавжди залишилося 25 років.
