«Небесна Сотня – перші Герої російсько-української війни»
Сьогодні, 20 лютого, біля пам’ятного знака відбувся мітинг-реквієм вшанування Героїв Небесної Сотні та героїв, які полягли в російсько-українській війні.
На захід прийшли: очільник Хорошівської селищної ради Володимир Столярчук, представники структурних підрозділів органів місцевого самоврядування, активна громадськість селища.
Організували тематичний захід працівники Хорошівського будинку культури, під керівництвом Віталія Райковського.
Відкрили мітинг Славнем України.
Під звуки давньої лемківської пісні «Пливе кача по Тисині» у виконанні гурту «Пікардійська терція», яка стала неофіційним жалобним Гімном України, щемливо й проникливо линули слова ведучої Ірини Слобожан про події дев’ятирічної давності.
Під час заходу звучали пісні «Мамо не плач» та «Біля тополі» у виконанні Ірини Слобожан Віталій та Олександр Райковських.
Літературно-музичну композицію «Майдан» прочитали учасники дитячої театральної студії «Феєрія».
Хвилиною мовчання вшанували невмирущу пам’ять про загиблих героїв Небесного Війська, воїнів України, які сьогодні захищають свободу, незалежність України.
Очільник громади Володимир Столярчук поклав квіти до пам’ятного знака Героям.
Ушановуючи Небесну Сотню, ми згадуємо кожного з її героїв поіменно.
Серед них наш земляк – Герой України, герой Небесної Сотні - Прохорчук Віктор Олександрович.
Народився 25 травня 1975 року у тоді ще Володарськ-Волинську, нині Хорошів, Житомирської області. Закінчив Житомирський автодорожній технікум. Потім служив у МВД, працював охоронцем.
Дуже любив Україну, її культуру та історію, був справжнім патріотом своєї Батьківщини, підтримував її в боротьбі за свободу, прагнув їй добра та кращого майбутнього, мав активну громадянську позицію, не міг миритися з безправ’ям та соціальною несправедливістю.
Взимку 2013-2014 років перебував на Майдан Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції Гідності. Був активістом Самооборони Майдану. Лише один раз навідався до рідних у грудні 2013 року, після чого повернувся на Майдан.
18 лютого він зник. Бійці з його сотні відшукали свого побратима через тиждень у морзі. Його тіло виявили у дворах вул. Хрещатик, куди було викинуте зі слідами насильницької смерті та з перерізаним горлом. Похований у селищі Хорошів Житомирської області. Йому було 38 років. На стіні рідної школи – ліцею №2 – встановлено меморіальну дошку на честь Героя України – Віктора Прохорчука.
Тоді, у лютому 2014 року, коли проводжали в останню путь Героїв Небесної Сотні, складно було передбачити, що це лише перші загиблі та що менш ніж за десять років в Україні буде не сотня, а сотні й тисячі вояків небесного воїнства –Небесна Січ.
Сьогодні ми в скорботі і з великою вдячністю згадуємо героїв Небесної сотні, адже їх подвиг – це ціна нашої свободи. Вони - перші, хто став на шлях боротьби, яка продовжується і сьогодні.
Але на превеликий жаль цією жертвою не закінчився біль і страждання України. Мужність і героїзм, відвагу і самопожертву, відчайдушність та бойове братство наші воїни демонструють кожного дня, кожної години, кожної миті!
Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі.
Попереду на нас чекає остаточна Перемога, після якої Україна посяде врешті-решт гідне місце серед вільних демократичних країн. Це та мрія, заради якої в листопаді 2013 року українці вийшли на Євромайдан. Тож тримаймо стрій. Наша боротьба триватиме до перемоги! Слава Україні! Героям Слава! Розпочався захід із покладання квітів очільником громади до пам’ятника Героям.
