Консультації юриста
Я жила разом з племінником, який загинув під час війни. Чи можу я отримати грошову допомогу, що надається у разі загибелі військовослужбовця під час виконання ним обов’язків військової служби?
Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі загибелі військовослужбовця під час виконання ним обов’язків військової служби отримати грошову допомогу мають право члени сім’ї, батьки та утриманці загиблого.
Приналежність до членів сім’ї загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста визначається відповідно до Сімейного кодексу України, а приналежність до категорії утриманців – відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Так, сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Члени сім’ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
За інформацією Координаційного центру з надання правової допомоги.?
Оксана Сергієнко - фахівчиня Коростенського МЦ з надання БВПД
Отримання БПД
Для реалізації Державної стратегії забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 року важливо підвищувати рівень правової обізнаності населення щодо різних форм і проявів дискримінації, домашнього насильства та насильства за ознакою статі, наявних механізмів захисту від дискримінації та насильства.
Одним із принципів, на яких ґрунтується державна політика у сфері надання безоплатної правової допомоги в Україні, є доступністьтакої допомоги для всіх категорій осіб, що мають право на її отримання та не допускається застосування привілеїв чи обмежень до осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до статі 8 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» право на безоплатну первинну правову допомогу, включає такі види правових послуг:
надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань;
складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);
надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації, мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України.
Надання безоплатної вторинної правової допомоги передбачає такі види правових послуг:
захист;
здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
складення документів процесуального характеру забезпечується певним категоріям осіб, визначених статтею 14 цього Закону.
Щодо передбаченого порядку звернень про надання безоплатної вторинної правової допомоги, то вони подаються особами до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за місцем фактичного проживання таких осіб незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
Інформацію щодо актуальних адрес центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги та з’ясувати інші питання функціонування системи надання безоплатної правової допомоги можна, зателефонувавши за Єдиним номером системи безоплатної правової допомоги 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України безкоштовні.
Для отримання безоплатної правової допомоги дистанційно можливо за уніфікованим лінком https://linktr.ee/legalaid.gov.ua, обравши відповідний онлайн ресурс.
*Ця консультація дійсна на момент виходу допису 4.10.2022, радимо звіряти інформацію із чинним законодавством.
За інформацією Координаційного центру з надання правової допомоги.?
Головний фахівець із зв'язків з громадськістю та пресою відділу БПД
Коростенського МЦ з надання БВПД - Оксана Сергієнко
Порядок держ.реєстрації особи, яка померла на ТОТУ
У зв'язку з війною та тимчасовою окупацією багатьох населених пнктів України люди нерідко стикаються з проблемами при реєстрації смерті людей, які померли на таких територіях. Адже певні довідки, видані окупаційною "владою", не мають законної сили.
На території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України заява про встановлення факту смерті особи може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов’язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Справи про встановлення факту смерті особи на таких територіях розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
Копія судового рішення видається учасникам справи негайно після його ухвалення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.
Враховуючи викладене, проведення державної реєстрації смерті особи, померлої на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, можливе відділом державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходиться за межами цієї території, за умови пред’явлення рішення суду про встановлення факту смерті, яке набрало законної сили.
За загальними ж законодавчими нормами державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров’я або судово-медичною установою, чи рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Підставою для державної реєстрації смерті є:
лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о);
фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о);
лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;
рішення суду про оголошення особи померлою;
рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;
повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом із лікарським свідоцтвом про смерть.
У разі внесення змін до законодавства консультація буде вважатися недійсною (18.10.2022). За інформацією Координаційного центру з надання правової допомоги.?
Головний фахівець із зв'язків з громадськістю та пресою відділу БПД
Коростенського МЦ з надання БВПД - Оксана Сергієнко
Трудове законодавство
Трудове законодавство під час війни зазнало чи не найбільше змін. Підготували для вас матеріал: https://bit.ly/3dx1GRv, в якому ви отримаєте відповіді на найпоширеніші запитання, що стосуються :
призупинення дії трудового договору;
ведення та видачі трудових книжок;
тривалості робочого часу;
оплати праці;
оплати лікарняних тощо.
За інформацією Координаційного центру з надання правової допомоги.?
Оксана Сергієнко - фахівчиня Коростенського МЦ з надання БВПД
Якщо ВПО хоче переїхати
Я ? ВПО. Хочу переїхати в інше місце. Який орган мені потрібно повідомляти про зміну місця проживання?
Відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав i свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщена особа зобов’язана повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання.
У разі зміни місця проживання заявник звертається за видачею довідки до уповноваженого органу за місцем фактичного проживання/перебування, а раніше видана йому довідка вилучається.
У разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання внутрішньо переміщена особа зобов’язана повідомити про це уповноважений орган за місцем отримання довідки не пізніше як за три дні до дня від’їзду.
За інформацією Координаційного центру з надання правової допомоги.?
Головний фахівець із зв'язків з громадськістю та пресою відділу БПД
Коростенського МЦ з надання БВПД - Оксана Сергієнко
ст.40 ККУ
Сучасне українське кримінальне законодавство добре адаптоване до боротьби зі злочинами, що кояться у війні
З моменту російського військового вторгнення на територію України почали активно обговорюватися випадки застосування тортур як інструменту для впливу на волю людини.
У тимчасово окупованих районах радикальна пропагандистська політика ворога поєднується із нанесенням тілесних ушкоджень, завданням болю, а також позбавленням волі та має на меті залучити до співпраці. Здебільшого, жертвами злочинного вербування стають свідомі українці, люди, які довіряють своїй країні та розуміють протиправний зміст партнерства з ворогом.
Проте інколи не вистачає сил витримувати фізичний примус. Тому, щоб зберегти своє життя, доводиться вчиняти суспільно небезпечні діяння.
У таких випадках стаття 40 Кримінального кодексу України захищає інтереси особи, яку змусили завдати шкоди правоохоронюваним інтересам. Разом з тим, дана норма не дозволяє забути про зловмисника, який все одно буде відповідати перед законом незалежно, чи визнано злочином поведінку тієї особи, до якої він застосовував примус.
Стаття 40, п. 1 ККУ:
Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
За інформацією Координаційного центру з надання правової допомоги.?
Головний фахівець із зв'язків з громадськістю та пресою відділу БПД
Коростенського МЦ з надання БВПД - Оксана Сергієнко