ТИЧИНА ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ (04.06.1980 – 07.03.2025)
ТИЧИНА ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ
(04.06.1980 – 07.03.2025)
солдат, стрілець-номер обслуги 3-го аеромобільного взводу 1-ї аеромобільної роти аеромобільного батальйону 95-та окрема десантно-штурмова бригада
Народився Володимир Тичина 4 червня 1980 року в с. Дворище. У 1995 році успішно закінчив Дворищенську 9-річну школу. Улюблену професію - будівельника - здобув у 1997 році в Житомирському будівельному училищі.
У 2000 році одружився з коханою Аллою. Невдовзі у молодого подружжя народився син Владислав. Упродовж життя Володимир працював будівельником у різних містах України та в інших країнах.
Футбол був невід'ємною частиною життя Володимира, його справжньою пристрастю з дитячих років. Вже у 15 років він, як талановитий нападник, почав грати за місцеву футбольну команду «Зоря».
Його відданість грі та командний дух були важливим внеском в успіхи команди. Разом із «Зорею» він неодноразово здобував перемоги у престижних місцевих та районних турнірах і кубках, ставши частиною спортивної історії громади.
Цю глибоку любов до спорту Володимир зумів передати й сину. Його син, Владислав, пішов стопами батька і досяг значних успіхів, ставши гравцем юнацької збірної «Динамо» (м. Київ).
У житті Володимир був люблячим чоловіком, батьком, сином та братом. Всі, хто його знав, пам'ятають його як працьовиту, добру, товариську та щиру людину, яка завжди була готова прийти на допомогу.
У 2023 році був мобілізований до лав Збройних Сил України. За час служби був у найгарячіших бойових точках Донецької та Луганської областей.
Солдат Тичина Володимир Петрович був стрільцем-номером обслуги 3-го аеромобільного взводу 1-ї аеромобільної роти аеромобільного батальйону 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Вірний військовій присязі та українському народові, мужньо виконуючи військовий обов’язок, він загинув у бою за Україну, її свободу і незалежність.
Володимир Петрович вважався зниклим безвісти з 07 березня 2025 року. Станом на 15 жовтня 2025 року, згідно з постановою про ідентифікацію особи, було встановлено, що його загибель сталася 07 березня 2025 року поблизу н.п. Суджа Суджанського району Курської області.
Поховали загиблого Захисника 20 жовтня 2025 року з військовими та громадянськими почестями у його рідному селі Дворище.
За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Герої не вмирають! Вони житимуть у наших серцях!
