ОРЕХІВСЬКИЙ МИКОЛА БОРИСОВИЧ (19.05.1998 – 06.03.2022)
ОРЕХІВСЬКИЙ МИКОЛА БОРИСОВИЧ
водій протитанкового взводу
роти вогневої підтримки 2 десантно-штурмового батальйону,
95-та окрема десантно-штурмова бригада
(19.05.1998 – 06.03.2022)
Народився Микола Орехівський 19 травня 1998 року в с. Суховоля. У 2013 році закінчив Суховільську дев’ятирічну школу та вступив до Головинського вищого професійно-технічного училища, де здобув професію автокранівника.
У 2018 році був призваний на строкову службу до військ Національної гвардії України у м. Ірпінь. Після служби повернувся в рідне село й вступив до
Малинського лісотехнічного коледжу, щоб здобути професію, про яку мріяв з дитинства. В лютому 2022 року захистив дипломну роботу, а в березні мав отримати диплом.
Був призваний на військову службу 26 лютого 2022 року. Служив водієм протитанкового взводу роти вогневої підтримки 2 десантно-штурмового батальйону однієї з військових частин ЗСУ. Вірний військовій присязі, у бою за Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, загинув 6 березня 2022 року внаслідок авіаційного удару ворога.
«За час проходження військової служби зарекомендував себе з позитивної сторони. Функціональні обов’язки виконував відмінно, користувався авторитетом серед колег та підлеглих. Мав добрий рівень мотивації до військової служби та професійного самовдосконалення. Намагався підтримувати високий моральний дух у підрозділі, вникав у турботи оточуючих, стійко переносив інтенсивні навантаження», повідомляється у сповіщенні військової частини Міноборони України.
Похований із військовими почестями на кладовищі у рідній Суховолі.
Указом Президента України № 320 від 7 травня 2022 року «За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Орехівського Миколу Борисовича нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Герої не вмирають! Вони житимуть у наших серцях!
